Котик

В квартирі по вулиці Тролейбусній часто пропадали люди. Бува прочита якийсь гіпсокартонщик чи офіс-менеджер оголошення про квартиру дешеву - та й зніме. А за тиждень пропаде, тільки й пам'яті шо лівий носок і кредит на ланос. Десять раз поліція ту квартиру обшукувала. І в баняки заглядали, і фарш з м'ясорубки на аналіз брали, і зіскоби в ванній робили - ніяких слідів. Тільки Васінька, котик хазяйський, під ноги лізе і нявчить жалібно.

Доручили це діло Дмитру Синичці, таланту криміналістичному. Зарився лейтенант в документи та й дізнавсь, шо всі квартири в домі на Явдоху Петрівну, хазяйку квартири проклятої, записані. А син у баби Явдоні, Борис Іванич, депутат народний. І всіх статків у нього - форд фокус 2003 року і однушка на Борщаговці.

Переодівся тоді лейтенант в костюм абібасівський, фіксу золоту приладив та й квартиру знімать пішов. Плиточником представився. А бабка йому і каже:

- Грошей з тебе, золотий мій, брать не буду. Тільки комунальні плати і котика мого, Васіньку, кормить не забувай. Я б його на село забрала, так він до квартири привик. Затужить.

Поселився лейтенант та й став до дому того приглядатися. А дім дивний був, усі квартири закриті і вроді як нежилі. А вухо до дверей приложиш - скавуління чути, так ніби дитина плаче. І кроки легкі, так ніби котик чи Пітер Дінклейдж з ногами небритими ходе.

А за тиждень, як сидів Дмитро Міхалич на кухні і кормив Васіньку віскасом з ложечки, рівно опівночі застукав хтось в двері і каже голосом масляним:

- Стук-стук. А є хтось? Одкрийте, ми з вами про бога нашого, Борис Іванича, поговорить хочем.

Тільки піднявся лейтенант шобдо дверей підійти, а котик його як вхопить пазурями за яйця. Та й як крикне голосом людським:

- Йдіть нахуй. Ми тута атеїсти.

Замовкли голоси за дверима, а кіт і каже слідчому:

- ти зі мною харашо і я з тобою теж. Утікай, чоловіче божий, бо щаз бабка по тебе Сіамського Котозавра пришле. А як відіб'єшся, то сама явиться. Тобі ше повезло шо ти блондин, вона тебе просто з'їсть. Пригай у вікно і тікай.

- та шо я з дуба впав в нічну Пасічну пригати - каже лейтенант. - і думати забудь, я там і 5 мінут не проживу.

Аж тут набіг під двері Котозавр і давай пазурями стіни розточувати, аж штукатурка сиплеться. Але васінька не розгубивсь, двері привідкрив і клубок ниток в коридор викотив. Побіг Сіамець за тим клубком, скочив за ним в шахту ліфта, застряв і давай вити, як сирена пожарна.

А кіт Чорного Браузера на комп'ютері запустив та й каже Синичці:

- пригай в монітор, лейтенанте. І втікай без оглядки, може винесе.

Скочив лейтенант в монітор і по кабелях побіг. А тут і бабка в хату влетіла і кабель перерубала. Але пізно, утік лейтенант.

Біжить він значить по кабелях, вихід із дому шукає. І крізь монітори бачить - сидять у всьому домі за комп'ютерами пропавші брюнети. Змучені, пом'яті, зацофані. І всі в інтернет пишуть, депутата Борис Іванича хвалять. А коло кожного агітатора котик стоїть. І як задрімає той брюнет чи спробує помочі попросити так зразу котик його пазурями за яйця хапає.

Біг собі значить Дмитро, біг - та й у брандмауер врізався. І викинуло його в квартиру. А в квартирі тій - ні брюнета, ні котика. Панянка сидить. Біла, аж рижа, в фартушку і туфлях на шпильці. Відкрив він з подиву рота, але ше й "Слава Йсу" не встиг сказати, як двері вилетіли і бабка забігла. З сокирою, бензопилою і титановою щелепою. А панянка як крикне:

- ти куда лізеш, курво стара? не помниш, шо тобі після шостої їсти вредно?

Забуркотіла баба, плюнула, носом шморгнула і побрела з квартири. А панянка посміхнулась радісно та й каже:

- не бійся, лейтенант. Бабця моя тепер тебе жерти не буде, бо я за тебе заміж вийду. А зараз не боїсь, іди сюда. Покажу тобі інтересне.

Так лейтенант на бабиній внучці і женився. А перед тим, як у весільну подорож їхати всю цю історію на флешку записав і у вікно викинув. А кум мій п'яненький вчора ту флешку найшов, але під яким домом не пам'ятає.

А лейтенант з внучкою, як місяць назад у весільну подорож поїхав, так досі і не вернувсь. І де він - ніхто не зна. Потрібен репост.